Ахахах вот люблю! издеватся)* когда он психует) хохо а мне так смежно) говорит что я изменилась, так я такой и была просто он не знал меня! такое явление называется истерика в нутри а на ружу сарказм! Я ж то хочу что б было всьё хорошо но не могу здержатся когда мне говорят что я розлюбила и что мне пофиг! Нет! ничего подобного! Просто период таков! я хочу тебе счастья!!!!

музыка!

без музыки жизнь не имеет смысла!

моё!

невидимка) життя невидимка, твоя половинка!

что то из души........

 Кто  чувствовал когдато то жэ

Помёт меня без всяких может,

А кто не знает этих чувств

Узнает точно я уверяю.

Веть это жизнь у всех бывает.

Когда надежда есть увидить

Но это не возможно.

Когда так хочется услышать

Но голос навсегда утих.

Кода так хочется сказать всё

Но это сложно, тихонько ты садишся и пишеш стих.

И мыслей в голове так много много

А написать не знаю что.

Хочу сказать тебе что очень плоха

Но к сожелению уже всёравно.  

Я не успела побыть з тобою рядом,

За это я прошу тебя прости.

 Жизнь для тебя оказалась ядом

И ты была на грани пропасти.

Я верю що душа твоя гуляет в рае,

Я верю что ничто уш не болит.

Пройдёт и год  и снег ротает,

Уже никто не вспоминает,

А серце то бывает как зажмёт,

И голос твой в нутри всё шепчет, шепчет,

«Цени родителей и жизни цени, подруга,

Люби ты искрене, веть жизнь она одна.

Чини ты каждую минуту и сикунду.

Веть  я ушла не прожила.

Танцуй, дыши, целуй и улыбайся,

Иди в перёт назат ты не смотри,

 Прошутебя меня ты помни

 И иногда хоть приходи.» 

чим звязано...) цікаве запитання! от так як ти щось довго шукаєш, і находиш, чогось дуже хоч і на воно в тебе уже є, коли ти дивишся просто в очі і хочуться блін крила мати щоб так взяти і полетіти разом.... от щось типу того..)

Херово?! аххаха нет заебись харашо)   душу раздерат на милион частиц, как будто розбивается хрусталь... а на лице улыбка. ххахахахахахаххахаха в глазах слеза хахахахахаха музыка  во всё, и всё хорошо, - Мам, я ворядке- вранё..... но пускай не бузпокоится)

от сердца!

Какое щастье видить родные глаза и утопать в беспамятстве.   Какое безумное чувство обнимать сквозь зимнюю  куртку,  но всё же чувствовать то тепло, которое глубоко в душе, и ни кокой мороз его не охладит.  Так забавно что ты замерзаешь быстрее чем я, и мне очень приятно прижимать сильнее, пытаясь тебя согреть. Так круто когда ты смотришь в глаза , и мне что то говоришь о чём то рассказываешь  а я глупо молчу но, в голове думаю - как сильно люблю! Интересно прогуливаться по зимнему парку и прятать взгляды от фонарей которые следят за нами, подсматривают, подслушивают наши разговоры. Шикарные мурашки по всему телу когда ты выдыхаешь горячий воздух и он касается меня, моей шеи, моего уха, щеки, губ…. Мы как маленькие дети играем,  но боимся потерять те минуты что нам даны побыть на едине. И когда время поджимает, всё становится таким забавным, так хочется прижаться к тебе со всей силой,  чтоб ты понял как много значишь для мене! Пускай минутка, пускай мин но с тобой родным, любимым!

Наконец-то у меня в голове Абсолютная Пустота. Состояние, когда ты ни о чем не думаешь, ничего не хочешь, и ни о чем не жалеешь. Ты практически ничего и не чувствуешь. Знающие люди говорят, что именно после такого состояния жизнь человека кардинально меняется. Классик считает, что "правит миром пустота". Ни хорошо мне и не плохо.

Ты!

Кто ето сейчас читает))):)) да да ты именно ты! буть счаслив)* и оставь комент :0    уууу хих хочу когото новенького)* кто здесь есть?!

умно)

Буть мудрей других, если можешь, но не говори им об этом.!

Зима... Так хочеться  об*ятий, тепла, улыбок, поцелуев, нежности.... 

 А я Хочу при каждой встречи ощущать- его сладкие губы и чувствовать арамат его тела,.... хочу чтоб бежали мурашки по коже от прикосновения, хочу просыпатся с мыслей что ты комуто нужна и знать  какова она любовь!!!!!!!!

вы веть хотите коментарий оставить) чтоб вас видили здесь)) посещения многа)! а коментариев нету) не знаю добавлять ли ещё! возможно вам не нравится(

Жизнь это большой супермаркет, бери что хочешь, но не забывай касса впереди, за все придется платить.

Единственное, что питает жизнь – это риск: чем больше вы рискуете, тем вы более живы.

Ты только вспомни, что было год назад и что есть сейчас. Со сколькими людьми ты теперь не общаешься, хотя они клялись быть с тобой до конца: они теперь не пишут, у них есть люди поважней. И ты забудь, и отпусти, но не забывай тех, кто всё ещё с тобой, верит в тебя, какие бы ни были обстоятельства и как бы ни меняла тебя жизнь.

Ты        будешь    счастлив   только с теми, с кем можешь быть самим собой.

Джокер

И пусть судьба не справедлива, но жизнь - игра, играй красиво.

только действия.....

Только действия человека говорят о его личности и его отношении к вам.Не верьте словам. Просто наблюдайте. И вы увидите истину.

чудо)

Кожна людина в своєму житті надіється на якесь чудо, на щось незвичне) магічне)Але всі мрії не однакові... Хтось хоче чудо телефона, хтось книжку, браслета, а хтось просто надіється на чудо, що воно взагалі є! Це не тільки щось фізичне, те що можна скуштувати, порушати, побачити, а й те що можна відчути! щось від чого на душі  стає гаряче, від чого серце співає, а очі сяють від шаленого щастя! І це щастя  може подарувати лише дуже близька нам людина! Хтось із рідних, або кохана, коханий)!

Любіть Україну, як сонце, любіть…

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, в бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою – 

і вічні ми будемо з нею!

Володимир Сосюра

країна та людина)

Про те, яке місто чи країна подобається людині  найбільше, можна сказати за саму людину багато чого цікавого! Чи вона романтик, чи любить подорожувати, чи полюбляє щось нове, навіть те який у неї характер)* Ось наприклад  мені дуже подобається Ватикан, це не місто а просто казка, її гримезні споруди, цікаві звичаї, захоплюючі будинки... а як настає ніч  все місто сяє не наче мільйони світлячків, та все різно-кольорові... 

Інколи достатньо просто одного погляду, або дотику щоб задовольнити свої бажання)

Рим!)*

найкраще місто у світі!

 найромантичніше!

 найбільш маняще до себе!

чому я там не живу?????

чому?

  Коли сонце заходить за свої контури, і на небо в чергування виходять зорі та місяць, людина міняється, вона починає жити не по правилах, а існувати у своїй уяві, за своїми принципами та бажаннями, зникають обмеження та правила розум дає волю серцю та душі тепер вони керують емоціями та почуттями. Але чому? Чому в ночі слова кохаю, сумую, хочу прозвучать щиріше а ніж білим днем?

Ксюня....)*

Вона сиділа у вікні холоднім,  дивилась кудись у далечінь.

І намагаючись розгледіти у митушні буденній,

Той сенс життя який людині даний.

І бачучи лише криві облячя,

Не наче всі ні мертві ні живі.

Всі ходять в масках, по вулиці без сенсу.

Ховаючи людину у собі живу,

Не думаючи що буде завтра

І чи до завтра я ще доживу.

Вони не думають про сонце,

Що світить усім із висоти.

Вони не думають про квітку,

Яка до взавтра вже зівяне.

вони не думають про сенс життя,

про те, що для когось «завтра» уже не буде.

Чому вони не думають про те що я.?

Чому замкнені у цих битоних стінах?

Для них життя не дар,  А так, звичайне діло…

Чому ж вона сиділа дні і ночі?  Чому вона так думала за це?

Тому що в неї був рак крові, А жити залишалося не довго.

Вона хотіла зрозуміти, для чого нам життя дане?!

І знаючи про свою хворобу вона боролась за життя,

Проходили дні і ночі, вона все дума за це.

І перед тим як лягти спати дякувала Богу за все.

зА те що може сказати рідним «люблю»

За те що чує голос коханої людини.

За те що я просто живу, Нехай і остані хвилини…

Пройшов вже день, неділя, місяць

А у вікні вже не сидить ніхто. А люди хотять  все  так само.

Подумають «для чого жити?!» Леше тоді, коли життя буде на краю,

 Коли назад дороги вже не буде, Коли не встигнуть сказать кохаю.

І вже душа піде у нибутя… А  воротя звідти  не має!!!

душевно)

Бывает, человек вдруг резко холодеет к тебе. на долгое время ты лишен участия в его жизни, а потом он снова, как сумасшедший, врывается в твою жизнь, как будто ничего и не было. И такая дыра внутри. Вроде и обнять хочется, а вроде и отвык уже.